– Що ти робиш? – запитав Мудрий Пугач Маленьку Книжкову Пташку після того, як вона вже деякий час метушилася біля великого куща.
– Шукаю ідею! – заклопотано відгукнулася Книжкова Пташка.
– Хм… Яку ідею? І чому ти її шукаєш… у кущі? – здивувався Мудрий Пугач.
– То… вона… від… мене! – донеслося до Мудрого Пугача глибоко з куща.
– Я не розібрав, що ти сказала.
– Ух! – Книжкова Пташка нарешті вилізла з куща і сіла поруч із Мудрим Пугачем. – Вона все-таки втекла від мене! Або заховалася так, що тепер я не можу її знайти! – невдоволено цвірінькнула Маленька Книжкова Пташка.
– Хм… – знову здивувався Мудрий Пугач. – Поясни мені, будь ласка, яку ідею ти шукаєш? І чому ти вирішила, що вона заховалася від тебе… у кущі?
– А де їй ще ховатися? І вона там точно не одна! – знову невдоволено цвірінькнула Маленька Книжкова Пташка.
– Сьогодні я сиділа тут і думала про те, звідки беруться ідеї і куди вони зникають, – почала вона розповідати.
– От прокинулася я вранці і мені прийшла ідея – полетіти в гості до дядечка Шпака і поїсти черешень у його саду, потім прийшла ідея пограти з друзями, і я полетіла до них, потім з’явилася ідея скласти смішний віршик, потім – ідея подивитися, чи не з’явилися пташенята у пані Дрохви – пам’ятаєш, ми були в неї в гостях, коли мандрували в першій книзі про пташок? – але раптом з’явилася ідея полетіти до пані Авторки і попросити її придумати нову гру… – торохтіла і торохтіла Книжкова Пташка.
– Ох, – видихнула Книжкова Пташка. – Потім у мене були ще ідеї і ще… Вони з’являлися звідкись і зникали кудись ще до того, як я змогла виконати їх. І я не змогла дізнатися, чи справді якась із них цікава чи смішна. А може, якась із них важлива! Але яка?
– Як я дізнаюся, якщо частину з них я забула? Де їх знайти? Тому я вирішила пошукати місце, де вони ховаються. Стала шукати всюди. Але досі не знайшла, – закінчила Книжкова Пташка сумно.
– Але чому саме в цьому кущі? – запитав Мудрий Пугач.
– Бо інші я вже обдивилася. Там їх немає. Буду шукати ще і, може, все-таки знайду! Може, вони десь сидять і чекають на мене, як думаєш?
– Думаю, можливо, частина з них і справді чекає, коли ти до них повернешся, але точно не в кущі, – усміхнувся Мудрий Пугач.
– Чому не в кущі? – здивувалася Книжкова Пташка.
– Там їм було б незручно і сумно без тебе. Уяви собі: вони ховалися б у кущах, а ти не знала б, де саме, і не знайшла б їх, – відповів Мудрий Пугач.
– Тоді де вони? І як зробити так, щоб вони не тікали від мене?
– Деякі ідеї просто прилітають привітатися або трохи пошуміти й полетіти далі. А інші – ті, що тобі подобаються, не дають спокою, розсмішили тебе чи здивували, – краще залишити біля себе: знайти для них місце. Можна записати їх, залишити якийсь знак або намалювати, щоб вони не втекли й не загубилися.
– Оце так ідея! – радісно вигукнула Книжкова Пташка. – Тепер мої ідеї ніколи не втечуть від мене!
Мудрий Пугач усміхнувся.
– Іноді ідея може стати початком нової подорожі, – додав він. – Головне – зберегти її вчасно.